Це пояснюється тим, що середня процентна ставка становить понад 650% за рік. Однак, виникає логічне запитання в суспільстві: чи дозволено законом, щоб відсотки перевищували суму кредиту?
В загальному, мікрокредити, надані мікрофінансовими установами, відповідно до закону – це невеликі позики на строк до одного місяця і не перевищують розмір однієї мінімальної заробітної плати. Однак, окреме законодавство України не регулює практику таких кредитів.
Наразі права та обов’язки позичальників і мікрофінансових організацій визначаються лише окремими нормативно-правовими актами. Варто зазначити, що термін «мікрокредит» або «мікропозика» існує в Україні з 2011 року.
Як працювати з МФО?
У деяких мікрофінансових компаніях є можливість отримати міні-кредити до тисячі гривень, а деякі надають ще більші суми, при цьому не вимагаючи паспорта від позичальника. Певні МФО навіть пропонують новим клієнтам отримати кредит без сплати перших відсотків, оскільки це дозволяє їм рекламувати свою компанію та залучати клієнтів за допомогою вигідних пропозицій. Проте, коли потенційний позичальник підписує кредитний договір, він автоматично згоджується на сплату сум, які в результаті перевищують початкову суму мікрозайму в два або навіть три рази, а іноді й більше.
Однією з основних недоліків мікрозаймів, наданих МФО, є високі кредитні ставки, які в деяких випадках можуть досягати 900% річних при оформленні кредиту. Крім того, важливо зазначити про наявність штрафних санкцій та пені, які клієнт буде зобов’язаний сплатити згідно з законом, якщо не встигне вчасно погасити основну суму кредиту в зазначений строк.
У порівнянні зі стандартними банківськими позиками, мікрокредити в мікрофінансових організаціях мають кілька важливих переваг. Однією з них є можливість оформити мікрозайм без необхідності виходити з дому або відвідувати офіси, оскільки МФО надають можливість отримати кредит онлайн в той самий день, без черг і великої кількості документів.
Більшість МФО функціонують виключно онлайн на своєму веб-сайті, не маючи фізичних офісів, згідно з вимогами законодавства. Для отримання послуги зазвичай потрібно лише пред’явити паспорт громадянина України або його копію та ідентифікаційний код.
У звичайних банках, натомість, потрібно надавати документи, що підтверджують доходи, ідентифікаційний код, витяг про сімейний стан та інші, оскільки там проводять серйозну перевірку клієнтів. Деякі мікрофінансові організації навіть не вимагають наявності поручителів та не перевіряють кредитну історію майбутнього клієнта.
Порівняно зі стандартними банківськими позиками, формат співпраці з мікрофінансовими організаціями має свої особливості та ризики, які варто враховувати. Нижче наведено деталізований опис цих особливостей:
- Високі відсотки. Мікрофінансові організації нерідко застосовують високі кредитні ставки, які можуть досягати значних рівнів. Законодавство передбачає, що якщо клієнт відмовляється від кредиту протягом 14 днів і повертає отримані кошти, він звільняється від сплати відсотків. Проте умови мікрокредитів, які встановлюються в договорі, можуть суперечити цьому положенню. Якщо в договорі зазначено, що відсотки нараховуються з першого дня, клієнт може звернутися до Національного банку України (НБУ) або суду для захисту своїх прав. Однак вартість судових витрат та послуг адвокатів може перевищувати суму позики в рази.
- Погашення заборгованості. У разі заборгованості перед мікрофінансовою організацією, вона може звернутися до колекторських агентств замість судового позову. Колектори можуть почати телефонувати клієнту і навіть погрожувати не лише йому, але й його родині, колегам, друзям та знайомим, використовуючи соціальні мережі та відкриті бази даних.
- Порядок погашення кредиту. Закон «Про споживче кредитування» передбачає, що клієнт може спочатку погасити тіло кредиту, а потім виплачувати відсотки. Порядок погашення кредиту в мікрофінансових організаціях може відрізнятися від стандартних правил.
Зазвичай в договорах зазначено, що клієнт повинен спочатку виплатити штраф, потім відсотки, а після цього – тіло кредиту. Така практика не завжди вигідна для клієнта, оскільки поки він намагається виплатити нараховані суми (штрафи та відсотки), на тіло кредиту продовжують нараховуватись нові відсотки. Крім того, в онлайн-кабінеті користувача, через який здійснюється погашення мікрозайму, не завжди можна чітко контролювати, за що саме здійснюється оплата – за тіло кредиту або нараховані відсотки.
У такій ситуації кращим варіантом може бути оплата займу через банківську касу з виказанням призначення платежу. Це дозволить клієнту контролювати процес оплати та забезпечити, що спочатку буде погашена основна сума кредиту, на яку вже не нараховуються відсотки.
Важливо мати на увазі, що умови та вимоги мікрофінансових організацій можуть різнитися, тому перед підписанням договору необхідно ретельно ознайомитися з умовами позики та звернутися до фахівців з правової сфери для отримання консультацій та захисту своїх прав, якщо це необхідно.
Що каже про мікрокредитування Закон?
З початку 2021 року Міністерство юстиції України внесло зміни до правил, що регулюють ринок мікрокредитування. Ці зміни були запроваджені в рамках Закону №891, який був прийнятий у зв’язку зі стрімким зростанням популярності та попиту на мікрокредити серед населення. Дана сфера кредитування також потребувала нормативного регулювання, оскільки велика кількість громадян зіштовхувалась з певними проблемами через особливості, які виникали з мікрокредитами.
Однією з основних змін є встановлення вимоги до розкриття конфіденційної інформації відносно мікрокредитів. Раніше ця вимога не поширювалась на такі види кредитів. Однак, завдяки новим правилам, мікрокредитори тепер зобов’язані надавати належну інформацію клієнтам щодо умов кредитування, включаючи вартість кредиту, відсоткову ставку, комісії та інші збори. Це дозволяє більш прозоро контролювати витрати та уникати непередбачуваних ситуацій для клієнтів мікрокредиторів.
Ці зміни спрямовані на захист інтересів споживачів та покращення умов мікрокредитування. Вони мають на меті забезпечити більшу прозорість та відповідальність у сфері мікрокредитів, щоб громадяни могли приймати обґрунтовані рішення щодо отримання кредиту та уникати негативних наслідків, пов’язаних з недостатньою інформованістю.
Обмеження суми пені та штрафів за споживчі кредити
Усі угоди про споживчі кредити, що укладаються на термін до 31 дня (один місяць) або мають загальну суму позики, яка не перевищує мінімальну заробітну плату, регулюються положеннями Закону України “Про споживче кредитування”.
Згідно з цими положеннями, максимальна сукупна сума штрафів та пені за порушення споживачем своїх зобов’язань, встановлених угодою про споживчий кредит, не може перевищувати подвійну суму, яку споживач отримав згідно з цією угодою. Крім того, вона не може збільшуватись за домовленістю сторін.
Такі обмеження ставляться з метою захисту прав споживачів та запобігання надмірним штрафам та пеням. Вони забезпечують встановлення розумних меж відповідальності за невиконання зобов’язань зі споживчими кредитами і сприяють збереженню балансу між правами кредиторів та захистом інтересів позичальників.
Заборона зміни процентної ставки у мікрокредитах
Дуже важливим аспектом для позичальників мікрокредитів є встановлення законодавчої заборони на зміну процентної ставки за кредитом, а також на зміну порядку обчислення процентів та сплати відсотків, які погіршують умови для позичальника. Це дозволяє уникнути ситуацій, коли позичальник стикається з непередбаченими збільшеннями вартості кредиту та санкцій за прострочену платіжну дисципліну, що можуть потроїти або навіть збільшитися вдесятеро, а в результаті позичальник не може фінансово впоратися зі зобов’язаннями щодо повернення боргу.
Це обмеження має на меті забезпечити захист інтересів позичальників і запобігти непрозорим і недостатньо вигідним умовам угоди. Досвід показує, що нерозуміння повної вартості кредиту та санкцій за прострочення платежів є однією з найпоширеніших проблем. В деяких випадках такі санкції можуть зростати в декілька разів або навіть десять разів, що призводить до того, що позичальник не може мати фінансову можливість виконати свої зобов’язання з повернення боргу.
Тому заборона на зміну процентної ставки та умов кредитування є важливим кроком у забезпеченні справедливих і прозорих умов для позичальників мікрокредитів.
Про доступ до кредитної історії позичальника
На сьогоднішній день, однією з обов’язкових умов укладання договору про споживчий кредит є згода позичальника на доступ до його особистої кредитної історії, а також на збір, зберігання, поширення та використання цієї інформації через Бюро кредитних історій, що включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій. Це стосується даних, які стосуються позичальника, а також інформації про даний кредит.
У випадку, якщо потенційний позичальник не погоджується на це, кредитор має право відмовити йому у укладанні кредитного договору та здійсненні кредитних операцій.
Ця умова є важливою, оскільки доступ до кредитної історії позичальника дозволяє кредитору оцінити його платіжну дисципліну, визначити ризики, пов’язані з наданням кредиту, та забезпечити справедливі та відповідальні умови кредитування. Це допомагає зменшити можливість шахрайства, недобросовісної поведінки та неплатоспроможності позичальника.
Крім того, доступ до кредитної історії позичальника дозволяє кредиторам забезпечити більш об’єктивну оцінку ризиків при наданні кредиту. Інформація про попередні кредитні зобов’язання та їх виконання допомагає визначити, наскільки надійним та відповідальним є позичальник.
За допомогою Бюро кредитних історій, яке включене до Єдиного реєстру, кредитори можуть отримувати доступ до інформації про позичальників з різних джерел. Це сприяє зменшенню ризику надання кредиту особам з проблемною кредитною історією або неплатоспроможним позичальникам.
Забезпечення доступу до кредитної історії позичальника є важливим елементом в регулюванні кредитної сфери та захисті інтересів позичальників. Воно допомагає уникнути недобросовісних кредиторів, які можуть використовувати невигідні умови кредиту та втратити контроль над своїми фінансовими зобов’язаннями.
Однією з нових ініціатив є встановлення обов’язку для мікрофінансових організацій передавати інформацію про всі споживчі кредити безкоштовно принаймні до одного Бюро кредитних історій, яке входить до бази Єдиного реєстру бюро кредитних історій. Варто також зазначити ще одне нововведення – скорочення терміну надання кредитним бюро відомостей, які надаються кредиторам. Раніше для цієї процедури законодавством передбачалося сім днів, а тепер цей термін обмежений двома днями.
Завдяки цим змінам, мікрофінансові організації зобов’язані передавати інформацію про всі видані споживчі кредити без жодних додаткових витрат на передачу даних до Бюро кредитних історій. Це сприятиме створенню більш повної та точної кредитної інформації, що дозволить забезпечити більш точну оцінку кредитоспроможності позичальників і знизити ризики для кредиторів.
Крім того, скорочення строку надання відомостей до кредитних бюро з семи днів до двох днів є важливим кроком у поліпшенні ефективності обробки та розповсюдження кредитної інформації. Це дозволить кредиторам швидше отримувати актуальну інформацію про позичальників, зменшуючи час на прийняття рішень та забезпечуючи більш оперативне визначення ризиків.
Загалом, ці нововведення сприятимуть покращенню системи кредитної інформації та забезпечать більш прозорий та надійний кредитний ринок. Це сприятиме зростанню довіри між кредиторами.
Обмеження кількості “експрес-кредитів”: нові правила
Зміни в законодавстві тепер дозволяють обмежувати необмежену кількість швидких кредитів, які надаються мікрофінансовими установами без наміру повернення. Це захищає фінансові установи від зростання проблемної заборгованості.
Таке обмеження ймовірно призведе до зниження зацікавленості мікрофінансових установ у цьому типі кредитування, оскільки обмеження впливають на їх здатність нараховувати високі відсотки, штрафи та пені. Однак ці зміни також забезпечують повноцінний захист позичальників від отримання кредитів, які здаються малими на перший погляд. Вони також допомагають зберігати фінансову стабільність позичальників, не дозволяючи їм потрапляти в пастку непередбачуваних фінансових зобов’язань.
Ці обмеження спрямовані на забезпечення відповідального кредитування та захисту інтересів позичальників. Це сприятиме створенню більш здорового та стійкого фінансового ринку, де позичальники зможуть зробити осмислені рішення щодо своїх фінансових потреб і не потрапляти у фінансові складнощі через неконтрольоване надання швидких кредитів.
Відсутність паспорта споживчого кредиту: нові правила та ризики мікрокредитування
Починаючи з позик, які не перевищують мінімальну заробітну плату, мікрофінансові організації більше не будуть зобов’язані надавати позичальникам паспорт споживчого кредиту перед підписанням кредитного договору. Проте, для позик, що перевищують мінімальну заробітну плату, таке зобов’язання залишається. Ця ситуація створює можливість для кредиторів використовувати різні способи приховування інформації про кредит у майбутньому.
Відтак, виникає потреба в забезпеченні своєчасної, достовірної та повної інформації про фінансові послуги. Національний банк України також оголосив про встановлення вимог до мікрофінансових організацій, щодо розміщення ключових характеристик кредитних продуктів, зокрема мікрокредитів, на їх веб-сторінках. Це допоможе забезпечити доступну та зрозумілу інформацію для клієнтів про умови кредитування.
Обмеження відсотків, що перевищують суму кредиту
У різних країнах світу існують правові норми, що регулюють сферу мікрокредитування. В Україні наразі діє законопроект, спрямований на регулювання мікрокредитування. Згідно з ним, встановлюється обмеження, згідно з якими відсотки та штрафи за кредитом не можуть перевищувати суму самого кредиту. Крім того, інформація про мікрокредит повинна бути передана хоча б до одного Бюро кредитних історій, яке є в Єдиному реєстрі.
